Їхала я з Мілану поїздом з однією пересадкою. Тоді ще не було ні gps навігаторів, ні wi-fi постійно в телефоні, тому не обійшлося без пригод. Але коли я нарешті потрапила в містечко і прийшла на його набережну, то закохалася!
Види навкруги просто приголомшливі! Я в захваті, коли з одного берега видно інші береги у підніжжя пухнастих зелених гір.
Гори своїми схилами ніби якесь плетіння, коли одна нитка накладається на іншу. А у їх підніжжя маленькі будиночки з черепичними кришами.
Набережна прекрасна!, оздоблена лавочками з видом на озеро. Тут тихо, зовсім немає туристів, лише місцеві пенсіонери.
І знаєте, така тиша і спокій надають особливої атмосферності та романтичності містечку.
Надзвичайно вражаючим є підйом на гору Сассо-дель-Ферро в таких цікавих кабінках.
Я вперше піднімалася на такій канатці, і коли піднімався невеликий вітер, їх так розхитувало, що було страшнувато. Але які види!
Усе містечко як на долоні... і оточуючі його ландшафти!
Я закохана в ці види! Озеро Маджоре прекрасне!
На вершині є ресторанчик та зони відпочинку! Я їх називаю зони зорової насолоди!
Як гарно собор звеличується в центрі містечка!
А які тут розкішні гори! Це містечко прекрасне своєю атмосферою та мальовничістю природи.
