
Їхала я з Мілану поїздом з однією пересадкою. Тоді ще не було ні gps навігаторів, ні wi-fi постійно в телефоні, тому не обійшлося без пригод. Але коли я нарешті потрапила в містечко і прийшла на його набережну, то закохалася!

Види навкруги просто приголомшливі! Я в захваті, коли з одного берега видно інші береги у підніжжя пухнастих зелених гір.

Гори своїми схилами ніби якесь плетіння, коли одна нитка накладається на іншу. А у їх підніжжя маленькі будиночки з черепичними кришами.

Набережна прекрасна!, оздоблена лавочками з видом на озеро. Тут тихо, зовсім немає туристів, лише місцеві пенсіонери.

І знаєте, така тиша і спокій надають особливої атмосферності та романтичності містечку.

Надзвичайно вражаючим є підйом на гору Сассо-дель-Ферро в таких цікавих кабінках.

Я вперше піднімалася на такій канатці, і коли піднімався невеликий вітер, їх так розхитувало, що було страшнувато. Але які види!

Усе містечко як на долоні... і оточуючі його ландшафти!

Я закохана в ці види! Озеро Маджоре прекрасне!








На вершині є ресторанчик та зони відпочинку! Я їх називаю зони зорової насолоди!







Як гарно собор звеличується в центрі містечка!





А які тут розкішні гори! Це містечко прекрасне своєю атмосферою та мальовничістю природи.

