Більш того, це не просто острів, а й вулкан. Кажуть, що найбільший острів-вулкан у світі?
Лише погляньте, ніби пензликом з синьо-білою фарбою хтось провів над темними, навіть часом, чорними, горами. Саме таке враження, коли вперше бачиш острів здалеку.
Ми плили на острів 4 години з порту Ретимно, острів Крит. Екскурсію брали в місцевій агенції, бо дуже хотілось відвідати острів, який багатьох так зачарував.
Ось і ми, зачаровані, йдемо вуличками і захоплюємось. Знаєте, буває таке захоплення, що ніби бабочки в животі пурхають.
Коли дивишся на сині криші церков, то згадується така фраза:
на Санторіні церков більше, ніж домів, віслюків більше, ніж людей і вина більше, ніж води.
На острові розміром 74 кв.км розмістилось більше 600 церков різних конфесій.
З порту нас автобусом повезли у місто Ія (Ia, Oia) - ох і види відкриваються по дорозі... забарвлена багряним, коричневим, чорним, білим лава і синє море!
Привертають увагу каскадом побудовані традиційні білі домівки з кольоровими ставнями та дверями на висоті біля 400 метрів. І звичайно, сині купольні криші церков.
Саме таким Санторіні уявляє більшість з нас, і саме таким він є. Ніби ожив з листівок та рекламних проспектів...
Після останнього виверження вулкану багато місцевих жителів залишило місто, і тепер тут проживає біля 300 людей.
Санторіні за декілька століть не змінився - ті самі традиційні білі домівки ніби вибиті в скалах з вулканічної пемзи.
Чому синьо-білий колір домівок став традиційним у Греції? Під час завоювання турками греків місцевим жителям заборонялось виставляти свій прапор (синьо-білий), на що жителі почали просто цими кольорами красити свої домівки (синім і білим). Так і збереглася така традиція, яка вабить туристів зі всього світу.
Ох, пам'ятаю, як прогулюючись вузенькими вуличками міста, ми потрапили кафе... той еспресо, той апельсиновий фреш були незабутніми... а ще й тому, що вони були з видом на кальдеру...
Не менш відомими є місцеві вина. Виростаючи на вулканічній почві, місцевий виноград не страждає від плісняви та грибків. Саме відоме вино Санторіні - напівсолодке вино Вінсанто. Для виробництва цього вина, зібраний червоний виноград ще два тижні підсують на відкритому сонці. І саме це вино постачають до двору Папи Римського.
В місцевих магазинчиках вам з радістю запропонують це вино і дадуть продегустувати.
Часом здається, що домівки ніби парять над морем. Все місто мов сплетіння вузеньких вуличок, сходів, терас і з усіх боків вас буде супроводжувати бескрайність моря, вітру та неба.
Ія фантастична!
Напівкругла форма острова Санторіні утворилася після виверження вулкану приблизно 1500 р. до н.е. І це лише половина кратеру вулкану. Інша половина пішла під море, залишив тільки маленькі островки.
Виверження вулкану Санторіні привів до знищення егейської цивілізації, поселень на острові Крит. На думку деяких вчених, загибла внаслідок виверження держава і є легендарна Атлантида.
На острів, що знаходиться в центрі кальдери, можна вирушити на екскурсію. Кажуть, що враження незабутні: інопланетні пейзажі, під ногами гаряча земля, а крізь її товщу місцями пробиваються струміні сіроводороду.
Вулкан не потух, знаходиться у сплячому стані. Остання його активність була зафіксована у 1950 році. Ну а коли вулкан прокинеться ще - невідомо.
Після того, як ми прогулялися Ією, нас відвезли у місто Фіра. Якщо ви бачили приголомшливі фото із заходами сонця, то вони були зроблені саме тут.
Шкода, що ми залишили острів до заходу сонця, але я хотіла б повернутися на три дні приблизно.
Фіра знаходиться приблизно 10 км від Ії і створює враження ніби біле полотно накрило неприступні скали.
З міста в порт веде серпантинна 5-ти кілометрова тропа, якою можна піднятися/спустися. Можна на віслюках, але це буде довго 😃, або на канатній дорозі.
Це Фіру хочеться назвати нареченою, яка розкинувши поділ свого білосніжного плаття в оточенні синіх просторів очікує свого нареченого.
На завершення дня, нам привезли на пляж з чорним вулканічним піском, де було трохи часу покупатися та відпочити, або відвідати місцеві таверни.
Є щось своє, магічне в таких пляжах.
Мене вражає, що не дивлячись на чорний пісок, вода все одно лазурна. Іявіть якою ю вона була, якби пісок був білий.
Це був неймовірний день! Ніякої втоми, тільки емоції! Пам'ятаю, як вже в готелі я лежала, заплющила очі, а перед ними все одно яскрава картинка Санторіні!
