Grosglockner Strasse

Grosglockner Strasse - одна з найвідоміший, з найгарніших, най-най... панорамних доріг Каринтії.

Свій початок дорога бере з містечка Heiligenblut am Großglockner або Fusch an der Grossglocknerstrasse (в залежності від того, з якої частини Австрії ви будете їхати). Але знаєте, поки доїхав до цього містечка, та й саме містечко таке чарівне, що голова вже кругом від оточуючої краси. За плечима є досвід інших панорамних доріг. Невже Гроссглокнер вразить?

Гросглокнер не покривається Carinthia Card. В'їзд недешевий, але як на мене воно того варте!

Тут головне - приїздіть якомога раніше! Бо дорога популярна, цікава, багато різних станцій і хочеться насолодитися по максимуму.

Спочатку начебто нічого особливо, ну їдеш, ну гори, ну серпантини...

Але чим вище піднімаєшся, тим більш захопливі види і вже не розумієш, чи голова крутиться від серпантинів, чи від неповторних пейзажів навкруги?

Дорога знаходиться в серці національного парку Високий Тауерн, а її протяжність 48 км.

Цікавий факт - знайдені артефакти підтверджують, що тут три з половиною тисячі років до нашої ери проходила дорога, що перетинала Альпи. Хм, аж не віриться.

Бачите вдалині водоспад?

Висота гори Гросглокнер, куди і прямує дорога - 3 798 м! Лише уявіть!

Ну а нам після серпантинів потрібно розважити дітей, тому зупиняємося в кафе з дитячим майданчиком, щоб діти трохи погралися!

Діти хочуть гратися якомога довше, а мене піджимає їхати, бо хочеться все ж встигнути.

Крім дитячого майданчика, тут є стежка з інформативними табличками про рослини, що ростуть в даному регіоні.

Краса в деталях 💚

Які види! Яка краса! У мене підступають сльози захоплення!

Серпантини на Гроссглокнері вражаючі. А хочеться ж і навкруги дивитися, і уважним потрібно бути!

З 2016 року Гроссглакнер є кандидатом на включення до списку об'єктів ЮНЕСКО.

Я навіть, не порахую, скільки ми бачили водоспадів, бо вони нас супроводжували всю дорогу. Добре, що біля деяких можна зупинитися і насолодитися гуркотом вод, свіжістю і ввібрати в себе енергетику води.

Метою більшості туристів є центр імператора Франца Йосипа, звідки можна побачити найдовший льодовик Альп - Пастерце, який тане вже 120 років.

Але ми не змогли туди потрапити, бо черга!!! Ви навіть, не уявляєте яка там була нереальна черга і кількість годин очікування невідома заздалегідь. Весь рух контролюють регулювальники, і визначають хто і коли їде.

Ми не стали очікувати, тому просто на оглядових майданчиках насолоджувалися видами на Гроссглокнер і льодовик.

Тут можна побачити численні водоспади, які утворюються завдяки таїнню снігів і льодовика. Такий насичений колір, та, напевно, якщо ви вже були біля льодовиків, то погодитесь, що усі озера такого кольору.

А он і сам льодовик! Ех, наступного разу доїдемо!

Видно озеро меншого розміру, яке перетікає в більше, але через колір, важко визначити, що там озеро, потрібно приглянутися.

Їдемо далі... перед нам альпійські луги, ліси, будиночки, розкидані то тут, то там... і простір!

Серпантини ведуть то вверх, то вниз, тому рослинності то більше, то менше!

Я така щасливо, що ми потрапили сюди саме влітку, бо кількість кольорів і відтінків є вражаючою!

Якщо придивитеся до дороги, то бачите, наскільки умовною є огорожа дороги.

Це нереальна краса! Захоплює подих і віднімає мову...

І, насправді, ці краєвиди ближчі до нас, ніж здається! Австрія, зовсім поряд!

Якщо придивитеся до нижнього фото, побачите, скільки тоненьких водоспадів звивається в розщелинах гір! Мене завжди такі пейзажі захоплюють!

В якусь мить пейзажі змінилися - зовсім інші... здавалося, що навіть, сонце тут світить по іншому.

Та ми вже так високо! Ті вершини, якими ми милувалися поки були внизу, і ось, ми досягли їх!

Гори ніби вкриті махровою зеленою ковдрою.

Здавалося б, гарніше вже не може бути, але тут ми доїжджаємо до Edelweißspitze на висоті 2571 м, і подих знову перехоплює.

В такі моменти думаєш, що невже можна стільки переварити емоцій за один день? Ці рельєфні схили, вкриті снігом вершини і однострунні водоспади вражають...

Здалеку льодовик здається маленьким, і навіть, не розумієш, що там льодовик, а не товща снігу. Та зблизу усвідомлюєш масштаби та велич! Зблизу - це зум фотокамери.